У Харкові суд через 8 років помітив порушення при збиранні доказів і виправдав від хабара експосадовця поліції

Київський райсуд Харкова виправдав колишнього заступника командира з кадрового забезпечення роти №2 полку ПСХМУ ГУМВСУ в Харківській області.

Про це повідомляє  «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 16 грудня.

У листопаді 2013-го правоохоронця затримали у момент отримання 8 тисяч гривень від підлеглого патрульного поліцейського. Ці гроші обвинувачений нібито вимагав за не погіршення умов служби — за не переведення з патрулювання на службовому автомобілі у піший наряд.

Із пояснень патрульного, він переніс травму хребта і не міг працювати в умовах пішої групи, до до пенсії залишалося 3 місяці. Обвинувачений нібито сказав, що для «нормального» звільнення на пенсію, без надуманих та безпідставних доган, перепон на службі і щоб його залишили в автомобільному екіпажі, а не перевели у піше патрулювання, він має сплатити одну тисячу доларів, яку буде передано їх командиру.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину не визнав та пояснив, що розподіляти інспекторів у наряди для патрулювання мав право тільки командир роти, а він особисто ні. У період жовтня-листопада 2013 року командира роти він не заміняв, оскільки той не перебував на лікарняному або у відпустці й сам виконував свої повноваження.

За версією обвинувачений, командир роти сказав йому, що інспектор винен йому 8 тисяч гривень. Оскільки командир роти неодноразово позичав гроші своїм підлеглим з ним та патрульним був знайомий близько 15 років, то обвинувачений погодився забрати ці гроші.

Як свідок виступили працівники поліції. Один із них розповів, що обвинувачений неодноразово позичав особисто йому гроші. Інші говорили, що заявник жалівся їм, що саме командир роти (а не заступник — ред.) вимагає у нього хабар.

Допитані судом свідки надали негативну оцінку заявнику, а обвинуваченому тільки позитивну, кажучи, що про вимагання грошей з його боку їм нічого не відомо.

Проаналізувавши докази, суд дійшов висновку, що обвинувачення не підтверджується і підсудного треба виправдати за недоведеністю вини.

Суд досліджував протоколи за наслідками негласних слідчих дій. Із них вбачається, що під час телефонної розмови обвинувачений вмовляє співрозмовника «закрити питання» з командиром. Наступного дня в телефонній розмові обвинувачений обіцяє, що тепер (тобто після передачі грошей) патрульний працюватиме в автомобільному екіпажі.

Однак суд визнав ці протоколи недопустимим доказами. НСРД проводилися на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Харківської області. Але цих ухвал в матеріалах справи немає, також не надані клопотання, на підставі яких виносилися ці ухвали. У судовому засіданні прокурор також не зміг надати ці ухвали. Не зазначено про їх існування і в реєстрі матеріалів досудового розслідування, стороні захисту вони не відкривалися. Так суд не зміг пересвідчитись у наявності законних підстав для проведення негласних слідчих дій.

Суд визнав порушення прав на захист при затриманні обвинуваченого і подальшому огляду місця події та вилученні грошей з його машини. З відеозапису видно, що затриманий одразу прохав участі захисника , а слідчий проігнорував цю законну вимогу і, не питаючи дозволу на огляд чи обшук автомобіля, стверджувально повідомив «підемо поглянемо».

Прокурор під час судового розгляду просив допитати як свідка команадира роти, але протягом щонайменше шести судових задінь не зміг забезпечити його явку.

Обвинувачений займав посаду заступника командира роти №2 з кадрового забезпечення. Не доведено, що він мав повноваження проводити розстановку нарядів патрулювання, а тому кваліфікуюча ознака за ч.4 ст.368 КК відсутня.

Прокурор просив дати час на вирішення питання щодо зміни кваліфікації обвинувачення. Суд надавав час, але прокурор так нічого і не зробив. Тому, на думку суду, тривалий розгляд цієї справи обумовлений штучно створюваною тяганиною з боку прокурорів, що безумовно порушує право обвинуваченого на доступ до правосуддя.

Цікаво, що у 2017 році в даній справі вже виносився обвинувальний вирок. Тоді суддя дозволив собі сам перекваліфікувати обвинувачення з хабара на шахрайство.

Скарги на таке рішення подавали і захист, наполягаючи на виправданні, і прокурор, який вимагав 7 років ув’язнення з конфіскацією майна.

Апеляційний суд цей вирок скасував, пояснивши, що такі злочини, як шахрайство і хабарництво, є різнорідними: злочин проти власності та злочин у сфері службової діяльності та професійної діяльності, повязаної з наданням публічних послуг.

Обвинувачення у шахрайстві не предявлялося, а отже, підсудний не міг захищатися від нього, що свідчить про порушення права, в тому числі, права особи знати, у вчиненні якого злочину її підозрюють, обвинувачують; давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати.

Апеляційний суд вирішив, що перша інстанція, при перекваліфікації вийшла за межі судового розгляду та допустила порушення прав обвинуваченого на захист та інших процесуальних прав.

Залишити відповідь